5 липня 2016 року на сесії Верховної Ради України під час розгляду питання про припинення повноважень суддів народний депутат Павло Різаненко раптом заявив, що суддя Олександр Хрімлі у 2004 році скоїв смертельний наїзд на двох дітей.
Суддя Олександр Хрімлі був тоді одним із тих, суддів, хто звернувся до Верховної Ради з заявою припинити його повноваження. Його заяву в числі інших і збиралися у той день голосувати депутати Верховної Ради.
Зненацька взяв слово депутат Павло Різаненко і зробив гучну заяву:
(скрін стенограми ЗАСІДАННЯ П’ЯТДЕСЯТ ВОСЬМЕ
Сесійний зал Верховної Ради України
5 липня 2016 року, 10 година)
Аж у травні 2019 року, через три роки з моменту події, колишній суддя Хрімлі подав позов до Броварського суду про завдану Павлом Різаненком шкоду його честі, гідності та діловій репутації, в якій “зазначив, що все проголошено відповідачем (Різаненком-авт.) відносно нього – це груба брехня, оскільки позивач ніколи в житті він не був учасником ДТП, в якому загинула хоча б одна дитина, тим більш, як стверджує відповідач, загинули двоє дітей.”
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2019 року позов було задоволено. Визнано інформацію народного депутата України Різаненка, оприлюднену в ході пленарного засідання Верховної Ради України 05 липня 2016 року недостовірною та такою, що ганьбить честь, гідність та ділову репутацію Олександра Хрімлі.
На час подання позовної заяви Олександр Хрімлі перебував на пенсії (оскільки за станом здоров’я його, рішенням депутатів Верховної Ради тоді ж таки, у 2016 році, звільнили на заслужений відпочинок). Однак, саме у 2019 році Хрімлі вирішив повернутися у судову систему – він подав свою кандидатуру на конкурс до Вищої ради правосуддя.
Перша публікація, щодо інциденту була поширена 27 серпня 2008 року, нардеп поширив інформацію у 2016, а суддя звернувся до суду лише у 2019.
У 2004 році,на час події, винуватцем якої, за словами Різаненка, був Олександр Хрімлі, він працював суддею Київського районного суду міста Донецька, з 2007 року до 2009 року – суддею Донецького окружного адміністративного суду, у 2009 року перевівся до Києва, де до 2016 року працював суддею Київського апеляційного адміністративного суду.
Розгляд справи про захист честі та гідності судді розглядався у різних судових інстанціях, оскільки відповідач подавав апеляційні заяви, і тривав до липня 2024 року.
24 липня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду виніс постанову, де було зазначено наступне:
“У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просив визнати інформацію народного депутата України ОСОБА_2 , оприлюднену в ході пленарного засідання Верховної Ради України 05 липня 2016 року наступного змісту: «В стані алкогольного сп`яніння на автомобілі вбив двох дітей 10 і 12 років. Мати цих дітей наклала на себе руки – повісилась. Батько вмер від серцевого нападу. Кримінальна справа яка була порушена по ньому, була закрита, і ви тут жахнетесь від чого – у зв`язку з тим що потерпілих немає» недостовірною та такою, що ганьбить його честь, гідність та ділову репутацію.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що він є суддею у відставці Київського апеляційного адміністративного суду. Напередодні його звільнення, у ході пленарного засідання Верховної Ради України 05 липня 2016 року, народний депутат України ОСОБА_2 з невідомих йому причин поширив щодо нього вищевказану інформацію, у якій звинуватив його у вчиненні злочину та порушенні норм суспільної моралі.
Зазначав, що поширена відповідачем інформація є неправдивою, не відповідає дійсності, оскільки він ніколи в своєму житті не був учасником дорожньо-транспортної пригоди, у якій загинула б хоча б одна людина, щодо нього ніколи не порушувались кримінальні справи й судимості він не має.
Вказана інформація, яка поширена відповідачем публічно перед народними депутатами України, великою кількістю громадян, які дивились та слухали пряму трансляцію пленарного засідання, негативно вплинула на його репутацію судді, громадянина та науковця, аналогічні немайнові права рідних йому людей.”
Також у Постанові зазначається, що суд взяв до уваги, що офіс Генерального Прокурора від 14 червня 2022 року на адвокатський запит представника позивача, тобто, Олександра Хрімлі, повідомив, що “кримінальних проваджень, в яких містяться відомості про притягнення колишнього судді до кримінальної відповідальності як підозрюваного, обвинуваченого не встановлені”. І Департамент інформаційно-аналітичної підтримки Національної поліції України тоді ж надав відповідь, що відомостей про притягнення до кримінальної відповідальності Олександра Хрімлі – немає. Тож, таким чином, суд вважав, що згідно з інформацією правоохоронних органів, подія, про яку наголошував Різаненко на пленарному засіданні Верховної Ради України 05 липня 2016 року, не підтверджується.
Про ніби-то ДТП за участю судді Хрімлі, як зазначається у судовому розгляді, писали у 2012 році видання “Радіо Свобода”, “Українська правда”, “Центр суддівських студій” та ін. Проте, суд визнав ці публікації такими, що містять неправдиву інформацію, оскільки розповсюджена інтернет-виданнями інформація не містила в собі конкретних фактів про вчинення відповідачем злочину, а містила лише оціночні судження окремих осіб щодо дій позивача.
Так 24 липня 2024 року закінчилася епопея зі звинуваченням депутатом Різаненком судді Хрімлі у скоєнні тяжкого злочину. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду виніс рішення і постановив:
“Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 лютого 2023 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 грн.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.”
Таким чином, колишній депутат Різаненко справу зі звинувачення судді Хрімлі у злочині програв.
Олександр Хрімлі виграв справу про захист честі, гідності та ділової репутації і визнання недостовірною інформації, поширеної щодо нього, завдяки тому, що Офіс Прокурора та Департамент Нацполіції підтвердили, що кримінальних справ про вчинення злочину, в якому його звинувачували правозахисники та Різаненко – ніколи і ніде не існувало.
Використані джерела: