Позови про захист честі та гідності є досить поширеними серед публічних осіб. Опонентами публічних осіб у цієї категорії спорів зазвичай є або журналісти, або такі ж публічні особи: політики з протилежних таборів або бізнес-конкуренти.
Чому взагалі слід виділяти саме публічних осіб у цій категорії справ і що говорить практика Європейського суду з прав людини про особливості справ захисту репутації – роз’яснили фахівці юридичної компанії GENTLS.
Зазначається, що позиція Європейського суду з прав людини в останні роки стала все більш відчутною і слугує орієнтиром у судових спорах щодо захисту репутації в українських судах.
У таких справах необхідно враховувати дві ключові обставини: ступінь суспільного інтересу до поширеної інформації і ступінь публічності особи, щодо якої поширена інформація. Також, слід враховувати попередню поведінку зацікавленої особи, способи та обставини отримання інформації, її точність, форму і наслідки публікації.
Значний суспільний інтерес, на думку ЄСПЛ, має місце тоді, коли інформація безпосередньо впливає на суспільство в значній мірі, і суспільство проявляє законний інтерес до цієї інформації.
Ступінь публічності особи також має значення: чим вищу посаду посідає особа, тим сильніше її право на приватне та сімейне життя може бути обмежене шляхом публікації про таку особу відповідної інформації.
Отже, якщо про публічну особу поширена інформація, яка викликає у суспільства великий інтерес, то ЄСПЛ визнає обмеження прав такої особи на повагу до приватного і сімейного життя виправданим і баланс прав в таких випадках зміщується в сторону свободи слова. Ця інформація повинна бути розцінена судами як оцінне судження: якщо мова йде про тему, яка становить суспільний інтерес, висловлювання скоріше слід вважати оціночним судженням, а не фактичним твердженням.
Європейський Суд вказує, що вимоги до захисту репутації повинні розглядатися з урахуванням статусу особи і у зв’язку з суспільним інтересом обговорюваних питань.
Простіше кажучи, чим вище ранг чиновника, тим менше у нього можливостей спростовувати інформацію про себе в суді, особливо якщо така інформація поширена журналістами, які виконують свою функцію, звертаючи увагу суспільства на важливі теми.
Проте, при певних обставинах, навіть якщо особа має значний ступінь популярності в суспільстві, він або вона можуть посилатися на «законні очікування» захисту його або її особистого життя.
ЄСПЛ вказує, що у випадках, коли у поширеній інформації зазначається ім’я особи, посада та звинувачення в конкретному злочині, розповсюджувач інформації повинен надати достатнє фактичне обґрунтування своїх висловлювань, інакше він не може виправдовувати свою поведінку певним ступенем перебільшення, яка є допустимою при реалізації свободи слова.
Відтак, українські суди все більше опираються на практику ЄСПЛ у розгляді справ про захист честі, гідності та ділової репутації. Тому, коли йдеться про публічних осіб та їхню репутацію, значення практики Європейського Суду у вітчизняній правовій системі з часом буде тільки зростати.
Джерело: публікація на сайті юридичної компанії GENTLS http://surl.li/unwcir