Такого правового висновку дійшов Верховний Суд, розглядаючи за позов про припинення порушення прав та відшкодування моральної шкоди.
Справа стосувалася серіалу “Чорнобиль”, який вийшов на екрани у 2019 році.
У серіалі було зображено позивачку і її померлого чоловіка та називалися їхні справжні імена, хоча такого дозволу позивачка творцям серіалу не надавала. І таким чином, як позивачка вказувала, внаслідок виробництва та розповсюдження серіалу було порушено її особисте немайнове право на використання імені, а також імені чоловіка.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, зазначивши, що законодавством України не врегульовано питання використання імені у творі, який правомірно створюється на підставі раніше опублікованого твору з використанням імен його персонажів. Виробництво серіалу здійснювалось, зокрема, на підставі отриманого права на використання книги про ЧАЕС від її автора, а також на підставі архівних матеріалів та відеозаписів. Інформація про позивачку та її чоловіка була загальновідомою до створення серіалу.
Позивачка звернулася до Апеляційного суду, який дещо змінив мотиви попереднього рішення для відмови в задоволенні позову, вказавши, що хоч серіал є художнім твором, однак персонажі позивачки та її чоловіка не є створеними, а засновані на справжніх подіях і реальних учасниках цих подій. Положення ч. 2 та 3 ст. 296 ЦК України передбачають випадки, коли дозвіл на використання імені не вимагається.
КЦС ВС скасував постанову апеляційного суду, передав справу на новий апеляційний розгляд, зробивши такі правові висновки.
Використання імені фізичної особи в творі, який висвітлює не лише об’єктивні події, а й містить домисел авторів, може свідчити про порушення особистого немайнового права особи на використання власного імені. Використання імені будь-якої особи без її дозволу є неправомірним. Підставою для захисту порушеного права є сам факт використання імені незалежно від характеру поширеної при цьому інформації про особу.
У ч. 3 ст. 296 ЦК України визначено виняток на використання імені фізичної особи без її згоди з тією метою, щоб не давати можливості відповідній особі цензурувати об’єктивні події, які дійсно відбулися і в яких вона безпосередньо брала участь, проте цей виняток стосується лише творів документального характеру.
Водночас використання імені фізичної особи в творі, який висвітлює не лише об’єктивні події, а й містить домисел авторів, може свідчити про порушення особистого немайнового права особи на використання власного імені. Таким чином, використання імені будь-якої особи без її дозволу є неправомірним. У такому випадку фізична особа має право вимагати зупинення порушення її прав і стягнення моральної шкоди.
Апеляційний суд не перевірив доводів позивачки про те, що спірний серіал хоча й базується на реальних подіях, проте висвітлена в ньому історія частково є художнім домислом авторів.
Також Апеляційний суд не врахував, що в цій категорії справ правовою підставою для захисту порушеного права позивачки є сам факт використання її імені та імені її померлого чоловіка. Основним предметом доказування у цій справі є дослідження правомірності використання імені позивачки та її загиблого чоловіка у спірному серіалі, який не є документальним.
Крім того, апеляційний суд на порушення вимог ч. 2 ст. 77 ЦПК України змінив предмет доказування у справі, оскільки позивачка зазначила про порушення її права на ім’я, тобто на порушення її особистого немайнового права, а суд апеляційної інстанції по суті досліджував предмет доказування, який фактично належить до категорії справ про захист честі та гідності, особливістю якої є врахування, у тому числі, суспільного інтересу, оціночних суджень тощо.