Суди стають дедалі послідовнішими у відсіюванні позовів, побудованих на «вихоплених» словах. Щоб обмежити свободу слова, потрібні чіткі, доведені твердження про факти, що завдають шкоди репутації. В інших випадках — думка залишається думкою, навіть якщо вона гостра.
2 жовтня 2024 року Верховний Суд (Перша судова палата Касаційного цивільного суду) поставив важливу крапку у справі № 756/4408/21, що стосувалася захисту честі, гідності та ділової репутації. Рішення стало ще одним “дороговказом” для журналістів, коментаторів у соцмережах і всіх, хто публікує суспільно значущу інформацію.
Суть спору
Позивач вимагав:
- Визнати недостовірними окремі речення з кількох об’ємних публікацій.
- Зобов’язати відповідача спростувати ці фрагменти.
- Аргумент — поширена інформація нібито містить фактичні твердження, що порушують честь і гідність позивача.
Позиція судів попередніх інстанцій
- Апеляційний суд установив, що спірні висловлювання є оціночними судженнями автора, а не твердженнями про факти.
- У тексті нема конкретних даних про правопорушення.
- Відсутні посилання на джерела, які нібито підтверджують провину позивача.
- У тексті нема конкретних даних про правопорушення.
- Отже, позивач не довів протилежного належними та допустимими доказами.
Чому «виривати» фразу з контексту — хибна тактика
Верховний Суд наголосив: оцінювати треба повний зміст і спрямованість публікації, а не виривати один абзац для спростування. Цю думку суд послідовно відстоює (див. постанову ВС від 15.05.2024 р. у справі № 757/17241/21).
Практичний висновок: якщо ви подаєте позов, підготуйтеся аналізувати весь матеріал. Спроба «зачепитися» за одну фразу приречена, коли загальний контекст свідчить про суб’єктивну думку автора.
Статус публічної особи й ширші межі критики
Позивач є публічною особою. Це означає:
- Суспільний інтерес до його діяльності більший,
- а тому й допустима критика — ширша (ст. 10 Європейської конвенції, практика ЄСПЛ, декларації та резолюції Ради Європи).
Роль соцмереж
Спірні висловлювання були розміщені на особистій сторінці відповідача у Facebook. Суд зазначив:
- У соцмережах люди здебільшого висловлюють погляди, що не піддаються перевірці на правдивість.
- Такі судження «не можуть бути ані спростовані, ані підтверджені», а відтак не підпадають під судовий захист за статтями 94, 277 ЦК України.
Чому тема «ПриватБанку» має значення
Публікація стосувалася обговорення подій навколо АТ КБ «ПриватБанк» — питання, безсумнівно, суспільно важливого. Коли матеріал торкається публічного інтересу, — межі критики знову ж таки розширюються.
Підсумок рішення
Колегія суддів:
- Залишила касаційну скаргу без задоволення.
- Підтвердила рішення апеляції в повному обсязі.
Доводи позивача визнані необґрунтованими та недоведеними.
Що це означає для медіа та користувачів соцмереж
- Оціночні судження (особливо щодо публічних осіб) перебувають під надійним захистом свободи слова.
- Контекст — король. Суд розгляне текст цілком, а не «скріншот» одного речення.
- Якщо вас критикують без фактажу, але в межах суспільного інтересу — шансів виграти позов мало.
Для авторів: дотримуйтеся фактичної точності там, де констатуєте факти, і майте сміливість висловлювати думки — у цьому вас підтримує практика Верховного Суду й ЄСПЛ.