Штучний інтелект може значно покращити роботу судової системи, але його використання пов’язане з серйозними ризиками. Найбільша небезпека – це алгоритмічна упередженість, яка може призводити до дискримінації та несправедливих рішень.
Тому важливо пам’ятати:
✔️ Суддя має залишатися головним у процесі ухвалення рішень.
✔️ Алгоритми повинні бути прозорими та зрозумілими.
✔️ Не можна покладатися на ШІ без критичного аналізу.
Контроль за штучним інтелектом у правосудді – це не лише питання технологій, а й захисту прав людини.
У межах навчання суддів Вищого антикорупційного суду суддя Верховного Суду Ян Берназюк виступив із доповіддю, присвяченою використанню штучного інтелекту (ШІ) у правосудді. Головна увага була зосереджена на ризиках алгоритмічної упередженості та дискримінації, які можуть виникати при використанні автоматизованих систем під час винесення судових рішень.
Які ризики несе алгоритмічна упередженість?
Однією з основних проблем, яку розглядав суддя, є алгоритмічна упередженість. Це системна похибка в роботі ШІ, яка може призводити до несправедливого або дискримінаційного ставлення до певних груп людей.
Чому це небезпечно?
- Відтворення дискримінації. Якщо алгоритм навчається на історичних даних, у яких уже є дискримінація (наприклад, щодо певних етнічних груп, соціальних верств чи жінок), він може її посилювати.
- Незрозумілість рішень. Часто навіть розробники не можуть пояснити, як саме алгоритм дійшов до певного висновку. Це називається ефектом “чорної скриньки”, коли рішення ухвалюються автоматично, але їхня логіка залишається прихованою.
- Зниження ролі судді. Якщо суддя надто довіряє ШІ, то може перестати критично мислити й ухвалювати рішення виключно на основі автоматичних підказок. Це може стати небезпечним, особливо у складних або спірних справах.
Як штучний інтелект впливає на правосуддя?
Берназюк навів кілька важливих теоретичних концепцій, які допомагають зрозуміти вплив ШІ на судову систему:
- Закон Амари: суспільство спочатку переоцінює можливості нових технологій, а потім, коли хвиля ажіотажу спадає, недооцінює їхній реальний вплив. Це означає, що сьогодні багато хто вірить у безпомилковість ШІ, але згодом можуть виявитися серйозні проблеми.
- “Чорна скринька”: алгоритми ухвалюють рішення, проте людина не завжди розуміє, як саме вони працюють. Це робить складним оскарження таких рішень у суді.
- “Дилема кентавра”: якщо суддя повністю довіряє ШІ, то ризикує втратити контроль над процесом і допустити помилки. Якщо ж ігнорує ШІ, то процес ухвалення рішень може стати менш ефективним.
- Парадокс Моравека: складні логічні задачі ШІ вирішує легко, а прості людські навички (наприклад, оцінка емоцій, інтуїтивне розуміння ситуації) йому даються дуже важко.
Які проблеми можуть виникнути?
Якщо штучний інтелект використовується у судовій системі без належного контролю, можуть виникати серйозні проблеми:
- Дискримінація за ознакою національності, статі чи соціального статусу. Наприклад, у деяких країнах алгоритми виявилися упередженими до нацменшин, тому що навчалися на даних, у яких такі групи зазнавали переслідувань.
- Відсутність відповідальності. Якщо суддя спирається на висновки ШІ, хто несе відповідальність за помилку? Суддя чи розробник алгоритму?
- Порушення права на справедливий суд. Якщо рішення ухвалюється не людиною, а автоматизованою системою, чи можна вважати його законним?
Як захиститися від алгоритмічної упередженості?
Суддя Берназюк підкреслив, що важливо чітко визначити межі використання ШІ у правосудді. Зокрема:
- Контролювати алгоритми: використовувати лише ті системи, які проходять перевірку на відсутність дискримінації.
- Залишати остаточне рішення за суддею: ШІ може бути лише допоміжним інструментом, а не заміною людини.
- Розробляти законодавчі обмеження: потрібні чіткі правила, які регулюють використання ШІ у судах.