Усі пам’ятають резонансні справи, коли відомі персони, намагались під приводом захисту своєї честі спростувати оціночні судження чи правдиву інформацію, які вважали негативними щодо них.
В таких справах все у руках суддів, які можуть визнати поширену інформацію недостовірною, зобов’язати спростувати чи видалити її, а також відшкодувати моральну шкоду особі, чию честь та гідність було принижено.
Суд також має враховувати мету поширення інформації: спрямована вона на образу особи чи на викриття незаконних дій, розвитку суспільної дискусії навколо чутливої теми? Інколи межа у такій категорії справ дуже тонка
Все це вимагає не просто оцінки доказів і застосування законодавства, а вивчення природи інформації та глибокого аналізу висловлювань, чого судді деколи, на жаль, не роблять.
Христина Буртник, юристка фундації DEJUREро пише про такі типові, на її думку, «помилки» суддів при розгляді справ про захист честі та гідності:
- не оцінюють кожну фразу окремо на предмет того, чи є вона твердженням про факт, чи оціночним судженням (справи П. Гречківського, А. Портнова та І. Гладковського);
- невірно кваліфікують висловлювання як фактичні твердження («одіозний член ВРП» (справа П. Гречківського), «кого ви підозрюєте в підпалі, Коломойського? – Так» (справа І.Коломойського);
- не оцінюють чи матиме прийняте рішення «охолоджуючий ефект» на свободу вираження поглядів (заборона всього тиражу книги та подальшого згадування імені фігуранта (справа В. Медведчука), спростування всього журналістського сюжету (справа І. Гладковського);
- зобов’язують спростувати враження позивача від інформації, а не те, що було насправді сказано («організатор схеми вимивання коштів» (справа І. Гладковського), «підозрюваний у злочині» (справа А. Портнова), «родичі з паспортами РФ» (справа С. Семочка);
- виходять за рамки позовних вимог (заборона згадувати ім’я позивача, як персонажа книги, без його згоди (справа В. Медведчука);
- не враховують, що межа допустимої критики щодо публічної особи є значно ширшою, ніж до пересічної особи (справи В. Медведчука та С. Семочка).
Нелогічності та суперечності часто спостерігаються в судових рішеннях щодо справ із захисту честі, гідності та ділової репутації. У громадян складається враження, що суд “куплено” або що суд несамостійний у своїх рішеннях. Як наслідок, такі рішення підривають авторитет правосуддя і зводять нанівець позитивні досягнення судової гілки влади у справах, що стосуються захисту честі та гідності, а також захисту свободи слова.
Певного роду труднощі у винесенні рішень вказують на те, що настав час створити окремі суди зі спеціалізованими суддями, які мають досвід розгляду справ про захист честі, гідності та ділової репутації.