16 липня Верховна Рада України у другому читанні ухвалила законопроєкт №12320, який, за офіційною версією, має на меті забезпечити додаткові гарантії адвокатської діяльності. Зокрема, він вводить адміністративну та кримінальну відповідальність за ототожнення адвокатів із їхніми клієнтами в публічному просторі — через медіа, соцмережі чи виступи громадських активістів.
Втім, низка експертів, журналістів і громадських організацій вбачають у цьому законопроєкті серйозну загрозу для свободи слова, суспільного контролю та прозорості правосуддя в Україні.
Що саме передбачає закон?
Законопроєкт №12320 доповнює Кодекс України про адміністративні правопорушення новою статтею 185-16 – «Порушення заборони ототожнення адвоката і клієнта». За згадку про те, що конкретний адвокат представляє інтереси певної особи (навіть у формі фактичного повідомлення), журналістів чи активістів можуть оштрафувати:
- від 1700 до 3400 грн – за перше порушення,
- від 6800 до 10 200 грн – за повторне протягом року.
Крім того, посадові особи органів адвокатського самоврядування отримують право складати протоколи про такі правопорушення. У кримінальному кодексі деталізуються статті, пов’язані з «втручанням у діяльність адвоката», і розслідування таких справ буде здійснювати ДБР.
Аргументи «за»
Автори ініціативи подають законопроєкт як спосіб:
- забезпечити безпеку адвокатів, які можуть піддаватися тиску через асоціювання з клієнтами, особливо у резонансних справах;
- гарантувати право кожної особи на захист, незалежно від її репутації;
- підвищити авторитет адвокатської професії, зокрема через уникнення дискредитації.
У пояснювальній записці зазначається, що подібні положення існують у праві низки європейських країн.
Аргументи «проти»
Проте критики законопроєкту вказують на низку серйозних ризиків:
1. Порушення свободи слова
Фактична заборона згадувати, кого захищає адвокат, означає обмеження на поширення правдивої інформації. Це створює небезпечний прецедент цензури – навіть проста фраза на кшталт «Адвокат X захищає Y» може призвести до штрафу.
2. Удар по журналістських розслідуваннях
Громадські організації, такі як Рух «Чесно» і Фундація DEJURE, попереджають: нові норми можуть стати інструментом тиску на журналістів, які займаються антикорупційними чи судовими розслідуваннями.
3. Монополія НААУ і політична заангажованість
Ключовим лобістом законопроєкту є Національна асоціація адвокатів України (НААУ), очолювана Лідією Ізовітовою — особою, пов’язаною з оточенням Віктора Медведчука та Андрія Портнова. Штрафи виписуватимуть регіональні ради адвокатів, які перебувають у сфері впливу Ізовітової. Таким чином, можливість карати журналістів може бути централізовано використана в політичних інтересах.
4. Сумнівна ініціативна група
Серед авторів — депутати, які самі неодноразово виступали проти свободи слова або фігурували в скандалах, пов’язаних із правосуддям. Це, зокрема, Максим Бужанський, Сергій Іонушас, Григорій Мамка та Антоніна Славицька.
Висновок
Законопроєкт №12320 формально спрямований на захист адвокатів, однак у запропонованому вигляді він створює реальні ризики для свободи слова, суспільного контролю та прозорості правової системи.
Особливо тривожить, що караними можуть стати не образи чи погрози, а факт згадки про публічно відому обставину — представлення інтересів тієї чи іншої особи адвокатом.
Без чітких критеріїв і запобіжників закон може перетворитися на інструмент придушення критичних голосів — від журналістів до громадських активістів.
Ймовірно, замість тотальної заборони згадувати про адвокатів і клієнтів, законодавцям варто зосередитися на захисті від реального тиску, погроз та посягань, а не обмежувати право громадськості на інформацію.